Игорь Царев - Пятая Стихия

Форум
Текущее время: 28 июл 2021, 04:23

Часовой пояс: UTC + 3 часа [ Летнее время ]




Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 
Автор Сообщение
СообщениеДобавлено: 25 июн 2015, 23:08 
Не в сети

Зарегистрирован: 09 ноя 2013, 14:15
Сообщения: 121
ТРОЯ І ТРОЄ (вільний переклад П.Голубкова)

Частина 1

КАРТИНА 1 (вступ)

Нещодавно при спробі прорити прямий перехід з Арбатсько-Покровської на Калужско-Ризьку лінію метро московські діггери відкопали кілька дощечок, списаних грамотою, що отримала в істориків назву "риси і рези ". Пропонуємо читачеві перший переклад унікального документа епохи Гомера, що проливає світло на культурні зв'язки Стародавній Греції і Древньої Русі. Невідомий автор (віщий Боян?)відтворює моменти спілкування героїв цього епосу.

Переклад і літературна обробка:
Ігор Царьов,
Євген Дейк,
Михей Студений



Боян (сидить за столом і ріже):

Гнів свій вгамуй, о могутній і грізний Ярило!
Дай літописцю дорізати гідно табличку -
Он, зіпсував вже я скільки дощечок хороших,
Лаятись буде дружина - мовляв, дрова ти ж переводиш...

Баба дурна! А мені задля подвигів славних
Дров не шкода ні тріски всіх дровітень сусідських!
Знову згадав дід Ілля нещодавно про Трою,
Розповідь треба занести його на скрижалі.

Знаю, бійців престарілих байки – то опора погана,
Але ж джерело живе - не шукати ж Гомера!
Цей бо сліпець вже до того спотворив картину,
Що ні гекзаметра хлопцям в ній не залишилось!

Хто пам'ятає, чому іменується «Троя»
Місто те грецьке, а битва та зветься «троянська»?
Знайте, назвали на честь їх російських героїв,
Трійця яких там військовий бедлам учинила!

Силу мені дай, о могутній і грізний Ярило!
Зараз я вже проспіваю про те, як було все:
Сказ свій почну з того, як до Іллі на світанку
Стукнув гонець від пірата-царя Одіссея...

Шість годин ранку до війни.
Терем Муромця. Стук у двері.

Муромец:

Нюр! В лом злазити з печі -
Хто там клямкою бряжчить?
Чи бродяги, скоморохи
На халявні на харчі?

Муромцева Анна:

Там в кольчужці бойовій
Іноземний вістовий
Каже, що від Одіссея.
На конверті - індекс твій.
Цей гусак (який піжон!)
Каже, ніби ти «должон»
За взаімодоговором
Лізти на якийсь «рожон».

Ілля Муромець (читаючи листа):

Нюр, будь другом - подивись
Де богатирі вляглись.
Натякни, мовляв - нагода
Взяти острів Крит кажись,
Силою Русі блиснуть!
Тверезійте як-небудь,
Одягайтесь в обладунки
І - на пристань в добру путь.
Будь-яких ми ворогів
Втрьох – позбавим від боргів...
Напечи на трьох, Анюта,
Нам в доріжку пирогів!

(Появляється Попович,
під очима кола)

Альоша Попович:

З ранку що за шум у вас?
Похмелятись ще не час?
Бо з Добринею ми бражки
Три відра спожили враз!
Зараз би кваску бадью...
Чи лягти на попадю -
Від похмільної бо туги
Окочурюся, й адью...

Муромцева Анна:

Ні, милок, тут спати - гріх,
От, скачи без задніх ніг -
Глянь, що нині той чужинець
Нам з Иллєю приволік.
Пакт якийсь – їй-богу – тьху!
Тут важливо - ху із ху?
Особливо - хто Олена?
Говори, як на духу!

Ілля Муромець:

Ти чого - ревнуєш, Нюр?
Ні, ви бачили цих дур?
Цей докУмент – стародавній,
Ще до тебе – все ажур.
Проведу лікбез, зберись.
Льох, такий сюжет, дивись:
Ось, наприклад, мою Нюрку
Взяв і викрав біс якийсь.
То ж природно, в цій війні -
Допомоміг би ти мені,
Возвернути щоб Анютку
Потерпілій стороні?

Муромцева Анна:

Ой, умора, Льоша, чув,?
Прям, охочих – не зліічУ!
(Іллі):
Хто ж піде на цю зухвалість,
Якщо поруч ти, і чу?

Попович:

Що, Ілля, вже знов війна?
Мати рідна нам вона.
З'явиться ось-ось Добриня,
І - командуй: в стремена!

(З'являється Добриня, сурйозний і замислений)

Добриня Микитич:

Вам би тільки воювати!
Сили нікуди дівати?
Краще б в баньку завалитись,
Чи на Нюркіни полаті...
А, якщо по розуму,
Погуляти по КримУ -
І з татарами побитись,
І поїсти бастурму.
Ні, їх знову вабить, мля,
Закордонна десь земля.
Патріоти, йоли-пали,
Аби далі від Кремля...

Ілля Муромець:

Хей! Кінчайте матюки!
І не бійтесь, мужики:
Тижні три всього до Криту,
Якщо дути напрямки,
І ще (ти піди-но, мать,
Хлопцям прожиток ізладь!)
У гречанок, Бриня, ніжки -
Во! - По саму рукоять!
А точені їх носи!
Кучеряві волосИ!
А такої, як в Олени -
Не бувало ще краси!

Добриня Микитич (задумливо-мрійно):

Ну, Ілля, ти і плейбой!
Ну, гаразд вже, Бог з тобой!
Тут базар - собі дорожче,
Буде бій священий той.
Льоша, ти шолом протри
Трохи зовні і знутри...
Так, ми троє вражу Трою
Уговтаєм днів за три!

Ілля Муромець:

За три дні - який резон?
Оксамитовий сезон.
А панує у Іолку
Приятель мій - цар Язон.
Він журився кожен раз -
Що ж очей не кажеш в нас?
Приїжджай бешкетувати -
Тут ніхто нам не указ.

Добриня Микитич:

Так ... на Нюркіних харчах
Щось, Ілля, ти вже зачах.
Он - косий вже майже сажень
Поміщається в плечах.
Чи то правда, гой єси,
Як клевеще Бі-бі-сі -
Не залишилося сили
Богатирської в Русі?

Муромцева Анна (збирає харчі і розмірковує вголос):

Ось приніс же грек аврал!
Бриня хитро тут брехав,
Ніби зовсім схуд Илюшка -
Я Убита наповал!
Пили б менше - не ослаб!
А вони - ще і про баб,
Мов, там баби красивіше,
Інший і в їх ніг масштаб...
От, їй-бо, хоч з ними руш,
А косу - у каляпуш...
Про інкогніто навряд чи
Чоловік дізнатись дюж!

Добриня Микитович (заклопотано):

Гей, Попович! Ти, чи я,
А чи, може, ти, Ілля,
Хто заначку десь сховає
Від чужого шахрая?
Говорили тут приват -
Там народ шахраюват.
На ходу підкови зріжуть -
Сам же будеш винуват.

Ілля Муромець:

Ні, я пас. Суди, браток -
Нюрка вже шиття порток
Цих - ну, як його... «сімейних» -
На потік тут ставить, ОК.
Грошенята ж - в кругляшах.
Як не втримаю в мошшах?
Розгублю їх по дорозі -
І - ні дулі, справа - швах.

Добриня Микитич:

М-да... Промблема хоч куди.
Не скажу, щоб верх біди,
Та без грошей, як відомо,
Ні туди і ні сюди.
Особливо - на війні,
На троянській – втричі ні.
Нерозумно - без валюти
В іноземному турнІ.

Ілля Муромець:

От, завівся богатир!
Он, понюхай нашатир.
Ти візьми, всі ті червінці
Сам кудись там примастирь!

Альоша Попович:

Що ж нам, їхати без грошей
Годувати там вошей?
За одні думки такі вже
Гнати треба в той… «взашей»!

Ілля Муромець:

Гнати в шию – не дано.
Без грошей війна ж - лайно
У Язона є баранчик -
Називається руно.
Не повірите ви мені -
Всі шерстинки в тім руні,
Що з червоних золотинок -
У великій скрізь ціні.

Добриня Никитич:

Знайдеться чи «доброхіт»,
Щоб спонсорував похід?
Хай пришле за нами катер,
Можна навіть - теплохід.

Ілля Муромець:

На, оце перечитай.
Я ж забув, то ж нагадай -
Все оплачено, хлоп'ята,
Ми - на півпуті вже в рай!
Що ж ти кволий як пирій,
Ну, давай - читай, не мрій!
Особливо ту сторінку,
Де про нас, про трьох… Мерщій!..



Частина 2

КАРТИНА 2. Волга.

Боян:

Довго чи коротко ль витязі в дорогу збиралися.
Випили міцно вони по-російськи собі "на доріжку"
Раз чи то два. І, з синдромом того абстинента,
Сіли на човен і рушили за течією

Бідний Ілля по дорозі страждав від мігрені,
Свистом розбійницьким був він контужений вранці,
Сили зібравши, зловив лиходія і згріб у толобаси
І біля щогли цей видобуток свій залишив...

Човен тихо пливе за течією. Ранній ранок. На палубі Ілля і Добриня, з моторошного похмілля. У щогли мішок з полоненим Солов'єм-розбійником. Біля борту дрімає вусатий юнак в татарському каляпуше на голові. Це Муромцева Анна, яка вирішила в такому вигляді слідувати за чоловіком.

Добриня (оглядаючи околиці, затягнуті густим туманом):

Де ми, братці, не в тямУ,
Ми, можливо, вже в Криму?
Все в диму... Не затонути б,
Як геройська та Муму.
Начебто б не океан,
А качає, ніби п'ян...
Ми ж ще з ранку і не пили -
Хіба це не вада, пан?

Ілля Муромець (позіхаючи):

Натяк твій я зрозумів.
Наливай! Де Льоху дів?
Знову чи на цвях він гнутий
Ловить з борту карасів?
Льоха! Кльову ж нуль. Голяк.
Ти повзи, приляж, варяг,
Покумекаємо краще,
Як знешкодити стиляг.
Та візьми там вусаня,
У відключці він зрання.
Підготуємо, не діяв
У бою щоб навмання.

Добриня (дивлячись на замасковану вусами і каляпушем Анну):

Новачок і справді зтух,
Отже, видно - не питух.
Як би не зганьбив російський
Богатирський наш він дух.

Ілля Муромець (тихо, Добриню):

Чуєш, постарайся, брат,
Обережніше стократ,
Щоб не бачила Анютка,
Що раскушен маскарад.
Бач, стрибнула в сідло!
Як на розум їй прийшло,
Приліпивши кінську гриву,
Перевтілитись в мурло?

Альоша Попович (з'являючись з корми)

Що за тать нам чинить зло?
Вчора хто тримав весло?
Це ж вже не Дніпро, хлоп'ята,
Нас у Волгу занесло!

Ілля Муромець (буркотливо):

І яка в тому біда?
Мокра, як і там вода ...

(Винувато бубонить в ніс):

Ось ти чорт, хотів як краще,
Вийшло - як завжди, біда...

Добриня (заспокійливо плескає Іллю по плечу)

Не журися, мамелюк,
Ну,хай стався п'яний глюк,
Поправимо. Звісна справа,
Тища верст для нас - не трюк.

Попович (розмірковуючи)

Чув від шинкарів, єй-єй,
Ніби був один єврей,
Море розсував до суші -
З богатирських був людей.
Нам би з ранку під «ура!»,
Чи горілки для нутра...
Ми б канал хоч і від Волги
Вмить проклали до Дніпра ...

Ілля Муромець:

Ні фіга собі! Канал?
Знав би, взяв би амонал.
Льох! А ти масштабно мислиш,
До цих пір я і не знав...
А ідейка хороша...
Постривайте, братці... Ша!
Нам не прийдеться копати,
Відпочиньте, кореша!
(киває на мішок в якому упакований Соловей-розбійник):

Соловейко водну путь
Прокладе нам як-небудь.
Он – хропить собі, каналья,
Чверть на груди взяв, мабуть.
Я поклав його в мішок.
Є за ним один боржок -
Якось, в стані нетверезім,
Півсела спалив дружок.
Ну, звичайно, не бог зна,
Але, хлопці, гріш ціна.
Йому ж свиснути разочок -
Кубометрів тищу з дна.

Альоша Попович:

Ти зачалив Солов'я?!
Круто! І з цього ворья
Буде хоч якась та користь -
Годувати не зазря!
То ж нехай цей анархіст,
Паразит і яйцегліст,
Нині явить в мирних цілях
Свій художній ніби свист.
Ти дивись лише, алло! -
Щоб десь вбік не відвело!
А то десь в горах Кавказу
Не одне злетить село.

Добриня:

Тут не око дай - алмаз.
Правда я сьогодні - пас.
Але чув я, що в Китаї
Прилад є такий - компас.

Соловей з мішка:

Не чудіть там, мужики,
Краще дуну напрямки!

Ф'ЇТЬ!!!

(слідує невеликий землетрус, балів п'ять за Ріхтером)

Готов. Не нарікайте,
Якщо щось не залюбки.

Муромець (прочищаючи вуха мізинцем):

Що ти робиш, ти, свистун!
Всі ж оглухли за версту!
У Добрині навіть вуха
Завернулись в бересту!
Це ж на скільки децібілл
Вжив ти гучність тут, дебіл,?
Ти ж всю рибу в нашій Волзі
На століття погубив!

Соловей (ображено):

Сам дебіл! Ну, оглушив,
А доріжку ж удружив?
Без понтів до Геллеспонту
Спорудив, щоб я так жив!

Попович (примирливо):

Ти не сердився б, Ілля!
Як би ми без Солов'я
Прокладали шлях до Понта?
Пам'ятатиме сім'я,
Крізь Великий як Кавказ
Проробив цей птах свій лаз
Виключно пташиним свистом,
Не дивившись на компас.

Добриня:

Там в Колхіді грек Язон,
Аргонавт і фармазон,
За руном колись вже бігав,
І з зубів садив газон...
Нині, досвідом багат,
Наш загін - всі дні підряд
Має правити зюйд-вестом
Аж до самих Семплегад.
Повно там Харибд і Сцилл,
Хто забув, я б пояснив -
Це... такі чорти кошмарні,
Гірше київських кобил.




Частина 3


КАРТИНА 3

Боян:

Так потихеньку дійшли троє ті до далекого Понта,
На горизонті – протока, вузька, наче вушко у голки.
З ревом злочинним прямує вода у вузьке її гирло
(Нині Босфором в народі всі звуть це пекельніше місце).

Ледь до середини гирла вже рідкісний птах долітає,
По берегах – тільки кості біліють, сміття вже фелюжне -
Все що залишили від мореплавців богам в подарунок
Сцилла, Харибда, Сирени, Циклоп й Семплегади...

(Небо покрито млою. Човен з богатирями захльостують величезні хвилі. Стоїть дикий рев. Це виє голодна Сцилла*

* Сцилла - дочка бога бурхливого моря Форкіса і Гекати (богині ночі) - чудовисько з шістьма головами, з трьома рядами зубів у кожній,
з дванадцятьма ногами. Мешкала в Сицилійській протоці навпроти іншого чудовиська - Харібди.
Муромець (кривлячись):

Ну лахудра верещить -
Не рятує навіть щит!
В мене від цієї відьми
По спині аж вже прищі.

Соловей-розбійник:

А чому вона вола?
Теж з похмілля не зійшла?
Прямо - наша баба Йога,
Тільки що без помела.

Попович (розчепіривши пальці віялом):

Сцилла, так ревеш ти - що ж?
Толком розкажи що хош.
Чи ти так мене лякаєш?
Це дарма, ядрена вош!
Ти нам начебто тріски.
От шкода, навкруг ні зги,
А підвернешся під руку,
Миттю виб'ємо мізки!

Ілля Муромець:

Бо при владі при своїй!

Добриня:

Чи горілки в пащу їй?
Хай хоч трохи подобріє ...

Муромцева Ганна:

Не потрапити б самій...
Може дати сон-траву,
Чи отрути в пахлаву...

Соловей:

Та вирішуйте мерщій,
Щоб побути на плаву!

Муромець (зважившись):

Добре, хлібного вина*
Сциллі дайте допьяна!
Тільки хай вона заткнеться,
А не те - згною до дна!
-----------------------------------------------------------------------------
* Хлібне вино N21, або «біле вино» (нині горілка) - офіційно відоме на Русі з XII століття. Але згадка в цих резах дозволяє переглянути
дату його появи - (примітка перекладачів)

Сцилла (проковтнувши кинутий їй в пащу бочонок перваку):

Та побий мене Тартар -
Це ж міцніше ніж нектар!
А ви смак життя пізнали,
Переможці всіх татар!
Не винце, а еліксир,
Не негідників кефір.
Ну, гаразд пливіть вже з миром,
Врешті-решт, ну що ж я, звір?

(Човен проскакує в протоку)

Ілля Муромець (витираючи холодний піт):

Сцилли – навіть я злякався,
Бо вчепилася, як кліщ!
Знову все ж переконався:
Що горілка наша - річ!

Добриня (підхоплюючи):

Нам, російським дивакам
Всю віддати б ворогам,
Та ще й з пивом, щоб від того
Краще - їх було мізкам!

Попович (крутить пальцем біля скроні, а іншою рукою хапається за серце):

Ти, Добриня, кинь це, ось!
В цім - нарізно ми, всерйоз.
Від думки такої лише
Все внутрях обірвалось...

Добриня:

Тю! Шутю, мій ратний брат,
Будь уважнішим стократ.
Бо нас засідка чекає
Скель плавучих - Семплегад.

Соловей:

А на скелях що за жлоб
Хмурить хмарою чоло?
Одноокий, як Кутузов ...

Ілля Муромець:

Ба! Здається, це Циклоп...

Добриня:

З ніг мечем його не збити ...
Чую, знову будемо пити.

Муромець:

Діставайте вже горілку!

Добриня (смиренно):

Так тому і бути-жити.

Боян:

Наші герої браталися довго з Циклопом,
Та пам'ятає Ілля тільки: випито було чимало,
Далі у пам'яті - темний провал за провалом,
Ганна хіба що заповнити трохи зуміла.

(Наступна різа виконана іншим почерком. І стиль, і зміст її свідчить про те, що заповнювала табличку Ганна, а не Боян (примітка перекладачів)

Муромцева Ганна:

Про пригоди всі з цих вод
Я нашкрябаю теж. От -
Опишу я вам, наприклад,
Характерний епізод:
Мчала та легка ладдя
По протоці Солов'я.
Гнав її попутний вітер,
Парус жуючи задля.
Вереницями пливли
Й пропливали острови,
У ранковому тумані
Ледь помітними були.
Морок зник і породив
Всіх чаруючий мотив
В виконанні невидимок -
Солодкоголосих див -
Заструївся сріблом втом
Чоловічим він нутром.
Я, звичайно, враз збагнула:
Не скінчиться це добром.
Мужиків зморив гіпноз -
Мліли з непосильних доз.
Тут згадала я частівки
І тоді пішла в рознос -
Заспівала компромат,
Через слово - щедрий мат
(Наш мужик, коли дуріє -
Тільки мат і «понімат»).
Недотеп збудила всіх -
Розібрав гучний їх сміх...
Добиралися ми далі
Вже без перешкод таких.




Частина 4

КАРТИНА 4. Протоки.

Боян:

Усіх перемігши, гуляли вони по Стамбулу.
Надовго їх запам'ятали у барах портових...
Та занудьгував чомусь згодом свистячий розбійник,
Продовжити не захотів експедицію далі...

Соловей (тихо жаліється Добрині):

Щось мені не по собі,
Ось і серце при ходьбі
Ниє, ниє, ніби чує
В долі перелом якби...
Ось і лапоть сповз з ноги -
Кола п воді – гріхи..
Я собі втовмачив, Бриня,
Що відпрацював борги.
Хоч далеко параноя -
Не спішу ні за руною,
Ні за славою. Хатинкуі б
З молодичкою м'якою.
І заумався я, брат,
Чи не час мені назад -
В ту протоку, де ховались
Від підступних Семплегад?
Так, чутка до них строга,
Аргументів до фіга -
Будь-кому, мовляв, зламають
І копита, й два рога...
Ну, калічили народ,
Не князівських лав город...
Так і я ж не подарунок -
Хуліган, і обормот.
А налагодити би
Замість марної гульби
На господарські потреби
Кам'яні такі лоби!
Млин побудувати вплоть,
Борошно на хліб молоть...
Жорна, бачив, там які, а -
Що не доведи господь!
Справа вигідна, та ша -
Щоб ментам там – ні шиша...
Все - відроженя заради
Всеросійського коржа!

(Сором'язливо):

І ще хочу, на ходу,
Мрію втілити я ту -
Хор зі Сцилли і Харібди,
На зразок хоча б "Тату"...
Льох, ти як? А ти, Іллюш?
Вас і так - он скільки душ!
Відпускаєте? Спасибі,
Ні, тверезий я, чому ж...

Муромцева Ганна:

Підкотивсь до горла ком...

Муромець:

Я не думав над хорОм...
Зворушив, одначе, братці,
Мене чайник зі свистком!
Прям, якийсь там «Невермор»!
Добре, хитрий мухомор,
Залишайся. Будеш зватись
Відтепер ти - Чорномор.

(Соловей залишається у чорноморської протоки. А човен з богатирями наближається до бухти у фортеці Пріама. На причалі їх зустрічає Одіссей).

Добриня:

Погляд пестить лєпота
Іліонского портА!

Попович:

Одіссей сучить руками,
В них - овчина золота.
Що ж, розщедрився Язон,
В тому бачачи резон,
Що ця сила богатирська
Вб'є ворожий гарнізон.

Одіссей:

Слава Зевсу! Як я рад!

Муромець і Одіссей обіймаються:

Здрастуй, брат! Ну, здрастуй, брат.

Одіссей:

Значить так, з дороги в баньку,
Там бенкет, за ним парад...
Все відкрите друзям – гей,
Навіть грецький наш музей.
Чи то - в сауну, к гетерам,
Що привіз для нас Тезей?

Муромцева Ганна:

Краще б в бій – бо вже пора!
А бенкети – це мура...

Попович:

Хіба тільки для знайомства...
Ну, плесни - по піввідра.
Бо напівсухий закон...
А на закусь що - бекон?

Добриня:

Чи не з тих самих він гадів,
Бив яких ще Лаокоон?

(Служниці в білих тогах підносять богатирям по амфорі критського вина. Випивши судини до дна, богатирі веселішають).

Муромцева Ганна:

Ать-два, ать-два, ширше груди!
Що кота за хвіст тягнути!
Зараз підемо та варту
Налякати її варто!

Альоша Попович (підхоплюючи):

Ох, влаштуємо їм шмон -
Пам'ятатимуть ОМОН!
Тут, війни-то на копійку,
А бенкетів на «лимон»!

Одіссей (схвально):

Дух російський так і пре.

Муромець:

Списи наголо, антре!

Попович:

Після нас тут навіть Шліман
Черепків вже не збере!




Частина 5



КАРТИНА 5. Під стінами Трої.

Боян:

І закипіла під стінами Трої велика та битва,
Наче гарчащі леви довго билися наші герої,
Встали але проти них олімпійські всі боги -
І не млинцем бій задався спочатку, а комом...

(Біля стін Трої горить багаття. Навколо понурі богатирі і Одіссей)

Муромець:

Я-то думав, чик-чирик,
Зігнемо за мить розстриг...

Попович (погоджуючись):

Не вдалася шиз-атака,

Добриня (сумно):

Обламався наш бліц-криг.

Попович:

Треба ж бути тим ослом,
Щоб у бій іти з веслом!
Я то думав взяти вмінням,
А вони мене числом...

Муромець (озираючись):

У Еллади на виду
Нам надраїли дуду.
І кольчужку – ось, порвали,
Де таку я ще знайду?..

Муромцева Ганна:

Ти ж один троянських дядь
Ухандохал сотень п'ять,
Я гадала - перемога,
Зирк, а їх вже знову рать!

Одіссей (заспокоює богатирів):

Був початок непоганий
Зіпсував все епілог.

Попович (бурмочучи):

Так хто ж знав, що клятих лохів
На старій як суці блох.

Добриня (скаржиться, потираючи фінгал під оком):

Льох! Мені якийсь там жлоб
Засандалив п'ятку в лоб.
Та забив, напевно, ногу,
І в труну відразу - хлоп.

Одіссей:

То ж безсмертний Ахіллес...
Згинув біс?!. Ні! Вже прогрес!

Муромець (підбадьорюючись):

Звісна справа, дров боятись -
Не ходити зовсім в ліс!
Ну, ахейці, вашу мати!
Стільки копій поламати,
За Олену всі на стіну,
Щоб в ітозі не спімати?
Битися треба з розумом -
Це ж не боротьба сумо!
Дай Оленці б ту корону -
Все б злагодилось само.

Попович:

Є ідейка тут одна:
Вистругати нам коня,
Там сховати Одіссея,
За горілку як ціна.

Добриня:

Опохмел для алкаша?
Що ж, ідейка хороша!

Попович:

Не відкриє кінь ворота -
Хоч погріється душа.

Муромець (згідно)

Поп'ємо, богам на страх,
На міісцевих п'яниць жах,
Сяду на чолі застілля,
Бриня й Льоха - по боках.
Уп'ємося, корєши,
За розгром Пріам-паши,
За свободу Іліона
І помин його душі.

Ганна Муромцева:

Увійшов у смак тунгус!
В рот мені ж не лізе кус...
Чим Іллюша там махає,
Чи не мій це в нього вус?

Ілля Муромець:

Ох, дурна ти, Нюша, ж!
Не зметикуєш невже,
Що давно твої секрети
Розкусив коханий вже?
Обіцяй надалі, в дерть,
Щоб вже не дражнити смерть -
Пити, лаятися матом,
І… стрункішай, хоч на чверть...

(Минуло кілька днів. Команда Одіссея стругає коня. Богатирі знову сидять біля нічного багаття)

Альоша Попович:

Я тут, наче тать, вночі
Лазив в град на калачі.
Там з Кассандрою зійшовся -
Дівка - що вогонь з печі!
Обіцяла вража мати
Їм при місяці гадати,
Типу, Іліону амба -
Щоб цілком їх залякати.

(Головна площа Іліона).

Кассандра:

Громадяни, всі сюди!
Є загроза жах-біди!
Знайте - дерев'яний мерин
Місто згубить назавжди!
Три богатирі, даря -
Дурять вас, клянуся я.
Передбачення Кассандри
Ігноруєте зазря!
Бо оточений вже, он,
Майже Іліонский трон.
Городяни! Не гребуйте
Прикордонних оборон!
То ж пильнуйте! Смерть близька!
Біля скронь чи в вас рука?
Вам віщати - одна морока,
Прям - зелена туга. Ха!
Що внизу, що наверху
Дзвін кайданів на слуху.
Якщо так – то пропадайте.
Ну вас на фіг, дурнів! Тьху!..

(Виходить, ображено, про себе):

Поклоняйтесь на плацу
Підставному жеребцю,
Ну а я піду до Льохи,
Красеню і удальцю!
Вчора він пропонував
Прогулятися за увал.
Обіцяв для мене місяць
З круга сплюснути в овал.

Альоша Попович (перехоплює Кассандру в провулку):

Вірно, Каська, так-растак!
Сила головна – в чутках.
Ти для нас - що телевізер,
Прилад той для психатак!
Так і треба дурням, пан -
Треба ж! Бабу - на аркан!
Вмовити би полюбовно -
Не так боляче б по рукам.
Так що, Каська, подь сюди.
Від тієї я біди
Відведу тебе з собою
Місяць мацати з води.
Там на рейді наш «кораб»,
Брижа на воді, чи «зяб»,
Світяться зірками рибки...
Тут – пали, грабуй, чи «граб».
Місто тільки вранці брать.
Он, в коня полізла рать.
Ти там Муромцевой Нюрці
Підмогни на стіл зібрать.
Завтра з Бринєю, з Ілльой
Зробимо ми ой-йой-йой
Іліонським жінкокрадам,
Ти ж доглянеш за лоддьой.

Кассандра:

Ну, ладдя – то ж не труна.
Мати рідна нам вона.
Буде в цілості корито -
Від фор-брамселя до дна...

(Влізаючи в човен, звертається до Анни, яка котить по палубі бочку, збираючись скинути її за борт):

Помогай Бог цим ділам!
Що ви котите, мадам?
Та невже в усіх цих бочках
Поміщається «Агдам»?

Ганна Муромцева:

Збожеволію й сама -
Непитуща ж не дарма.
Що ні вечір, то, подруга,
Пари ємностей - нема.

Кассандра:

Чим добро мерщій за борт,
Бочки вкотимо у форт -
Внесемо в святкову пісню
Завершальний свій акорд.
Куштувавшим всім вина,
Стане пофігу війна.
Вояки під стіни ляжуть
На зразок колод, хана.

Ганна Муромцева:

Так, пуття є від бочОк.
І богатирям - урок.
Скрутимо мерщій, подруга,
Ворогів в один клубок!



Частина 6

КАРТИНА 6. Троянці тягнуть у фортецю величезного дерев'яного коня. Три богатирі неподалік сидять у засідці.

Боян:

Слава Ярилі! Прийшов-таки час вирішальної битви.
Троє героїв увійдуть ось-ось в неприступну фортецю,
Не дочекаються друзі, коли їм відкриє ворота
Цар Одіссей, у коня причаївшись в утробі.

Муромець (оглядаючи стіни Трої з-під долоні):

Скільки ж там Паллад і Гер,
Інших грецьких тих мегер...

Попович (потираючи руки):

Всіх сьогодні приголублю -
А ля гер ком а ля гер!

Добриня (докірливо):

Ох, бабій же ти, Ляксей -
Прям, ганьба Русі всієй!
Мучиш стільки сил даремно...

Муромець:

Що ж там тягне Одіссей!

Одіссей (розпалює промовами воїнів, що сховалися з ним в коні):

Від троянських тих личин
Ми страждали стільки зим,
Нині прапор перемоги
На руїнах «водрузім»!
То ж, з конячого нутра
Вже у бій пора. Ура!

Воїни (дружно):

УР-РА-А !!!
Одіссей (гарячково намацуючи засувку у потайної двері):

Зовні хто засув створив?
Оборзели, ви, майстри?!!

(Богатирі продовжують нудьгувати біля стін фортеці)

Альоша Попович:

Бій в фортеці – жуть така,
Ні маневру для кидка,
Тут потрібна, хлопці, хитрість,
Перемога ж так близька!
Там у човні, в наших дам
Зілля є - портвейн Агдам.
Миттю звалить цю фортецю
Він на згадку всім містам!

Муромець:

Спохватився, диверсант!
Ні, звичайно ж, ти - талант
Щодо підступу якогось,
Та розіграний вже фант -
Наші баби тут впітьмах
Затоварили все вмах -
І ахейці, і данайці нині - в дим.
Їх справа - швах.

(Погані від портвейну греки, не звертаючи уваги на доносяться з коня крики і лайка, починають трощити стіни фортеці з двох сторін. До них приєднуються, теж приклавшись до бочок, боги і богині).

Попович (захоплено):

Глянь, Ілля, набрід цей – от,
Типу, еллінський народ!
Бач, вовтузять друга-дружку,
І танцюють хоровод -
Рознесли вже пів-стіни...

Добриня:

Так... картинка - без ціни!
Не війна, а цирк якийсь там...
Ні, в натурі, пацани,
Чи не час у дім нам свій
По доріжці по прямій?

Муромець:

Що, боєць, нудна потіха?
Почекай-но, друже мій ...

(Ілля непомітно зникає, розмірковуючи про себе):
Каська, наче, прижилась...
А тобі, Добриня-князь,
Уболтаю я Олену -
Щоб до нас перебралась.
Мені, точно, одному
Цей трофей - не по уму
Привезти з походу бабу,
Як одна вже є в дому...

(повертається (з черговим толобас за плечима):

Справу зроблено, братва,
Повторити чорта з два!
У рюкзаку отут Олена -
Ні жива і ні мертва.
Турбувати їхніх слуг
Було якось недосуг,
І тому на ній з одежи -
Лиш веснянки на носУ.
Персі - в жменю, каже: «Жах!»
(Дура - вдома ж, не в гостях!)
І позбулась дару мови,
Думаю - на радощах...
(Трясе толобас):

Ну-к, вистрибуй, мій улов!

(З толобаса вилазить гола Олена)
Муромець (церемонно):

Це ось - Бриня-скарбник, мов...

(Попович і Добриня, витріщивши очі, повільно осідають по стінці)

Муромець:

Ой, чомусь він там звалився -
Видно, від моїх промов.

(Олені):

Чим косою пил мести -
Їх до тями б привести,
А чого там є секретно -
Льоха, в жмені захисти...

(Друзям-богатирям):

Ти ж, як крейда, побілів...
Вслід за Бринєю зомлів!
Може, це шкідливий вірус,
Невідомий аж в Кремлі?
Що вражає раптом, скор...
Правда, я короткозор...

Хей! Вставайте, симулянти,
Струг чекає – метеор!



***

Від перекладачів:

Довга же, друзі, була вся ця сага про Трою,
Сотні безсонних ночей і невипитих чарок
Жертвою правді цій голій принесено було.
То ж не судіть Ви поспішно толмачивський подвиг -
Краще про подвиг російських героїв розказуйте дітям.



***

Світлій пам'яті великого актора і письменника Леоніда Філатова присвячується.
Ігор Царьов,
Євген Дейк,
Михей Студений



P.S. В переводе на украинский с былинного, простонародного, старославянского, матерного и т.д. - могут встречаться небольшие вольности или неточности, не обессудьте...
П.Голубков


Последний раз редактировалось Александр Лелянов 02 июл 2015, 23:42, всего редактировалось 1 раз.

Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПЕРЕВОДЫ НА УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК
СообщениеДобавлено: 29 июн 2015, 19:00 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 15 окт 2013, 05:01
Сообщения: 112
По-украински еще прикольнее читать! Не понимаю, как это он так быстро переводит...
Эх, так жалко, что Игорь с Женькой не успели этого увидеть.

_________________
mih


Вернуться к началу
 Профиль  
 
 Заголовок сообщения: Re: ПЕРЕВОДЫ НА УКРАИНСКИЙ ЯЗЫК
СообщениеДобавлено: 29 июн 2015, 23:30 
Не в сети
Аватара пользователя

Зарегистрирован: 05 ноя 2013, 22:21
Сообщения: 470
А как мне жалко, Михейка! Счастье, что хоть один из авторов увидел и оценил!


Вернуться к началу
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Поле сортировки  
Начать новую тему Ответить на тему  [ Сообщений: 3 ] 

Часовой пояс: UTC + 3 часа [ Летнее время ]


Кто сейчас на конференции

Сейчас этот форум просматривают: нет зарегистрированных пользователей и гости: 0


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
Перейти:  
cron
Создано на основе phpBB® Forum Software © phpBB Group
Русская поддержка phpBB