Переводы на украинский язык Олега Озарянина
СУББОТНЕЕ – Игорь Царёв СУБОТНЄ
Моя кохана, нині вихідний, Тож сну дозволь подовжитись навмисно, Ще доки невгамовне наше місто Прокльони шле завії продувній. Не вислуховуй злобні голоси, Нехай зима за вікнами долдонить, А ти, натільний хрест узяв в долоні, Хоча би півгодини ще поспи. Полинових очей не відкривай, Не залишай казкової дороги, Нехай з’їдять твої єдинороги Із теплих рук чарівний коровай. Дай відсурмити ноти сурмачу, Дай відчайдуху впоратись з драконом... А я в цей час яєчню ще й з беконом Підсмажу. І чайок закип'ячу.
МОЙ МИР – Игорь Царёв
МІЙ СВІТ
Ось дім, де кожен цвях забитий власноруч, Ось три щабельки в сад поза зручні дверчата, Ось поле та ріка, і небо понад круч, Де проживає Бог, в якого вірю свято...
Я наливаю чай, ти розрізаєш торт, А за вікном зірки мигтять короткозоро, Та нам з усіх світів є переважним той, Що разом об’єднав в нас дихання прозоре.
Ти креслиш коло рухом рук обох, Пітьму долає блиск очей зелених, І наш домашній світ, поділений на двох, Завбільшки за світів ніким не розділених.
ОБЕТОВАННАЯ ВСЕЛЕННАЯ – Игорь Царёв
ОБІТОВАНИЙ ВСЕСВІТ
Спогади йдуть, чи сумуємо потайки, Живим фантазій плодами солодкими, То ледве чутна, то вмить ураганна, Наша любов - партитура органна, Перемагаючи тлінне й гріховне, Прагне, щоб щастям весь Всесвіт наповнить - Світ, де витійствують добрі дрібниці, Кіт щось смачненьке поцупив з полиці, І, запорошений пилом космічним, Мріє на лаві божок керамічний, А на сріблястому цвясі тут світиться Ківшик сузір'я Малої Ведмедиці, В ходиках Час відбивається стомлено, Сонце моє гріє ласе до столу, Кухню, кімнату, прихожу та ванну - Мій з нею Всесвіт обітований.
ПЕРЕВОДЧИК – Игорь Царёв
ПЕРЕКЛАДАЧ
Перед небом я і босий, і голий… Та даремно долі маятник свище… Серце б'ється, наче зранений голуб, Що вмирати залетів на горище…
Ну, не вдалося з мене капітана! Обійшли вітри й шторми навіжені, Не залишив я значних капіталів, Крім тих слів, що завалялись в кишені. Ось і смажу їх тепер кожен вечір, Настромив рядком, як м'ясо на шпажку. Навіть з бісом торгуватися нічим - Бо душа йому до біса пропаща! Тлумачем та ладним стратником чаю, Завинив який і квітню, і травню, Що вночі ретельно свічку вивчає, Мови полум’я долаючи справно. Тільки решта не здається вагомим. Загортаючись у светр ацетатний, Стану я колись увесь паперовим І розсиплюсь по землі по цитатах. Дощ заплаче, розбиваючи тишу, Кільця з місяця врізаючи й далі… На полях йому на пам'ять залишу З мови дзвоників переклади вдалі.
ДЕМИУРГАМ – Игорь Царёв
ДЕМІУРГАМ
Є деміурги царства мов, Мовообранці, мовотворці, Запалом золотих пропорцій Ясніє кожна з їх промов… Хто надіслав їм світлий дар? Хто научив так провомляться, Що їх слова по ночах сняться, Та живлять душі, як нектар?.. Їх склад – веде до забуттів, Тим, як божественно недбалий, Як між рядків маячить вдало Високий сенс тонких світів... Але, хто б знав, яким збиттям Їм дістається тон вразливий, І скільки в бронхах нікотину, І скільки іншого сміття… Як гріх з’їдає їх живцем, Як у чарках бички спливають, Як деміурги засинають Впав у свої вірші лицем…
|